![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
gatto_puzattoСтаренький будиночок на сваях, що стояв на березі океану, освітлювало палаюче полуденне Сонце. Старий посьорбував бридке пиво, яке він сам варив з фруктів, та відганяв мух. Більше в цьому місті робити не було чого. Тільки зловити в океані пару рибін, щоб поїсти самому та нагодувати котів, та, іноді, поставити чергову діжку бражки з суміші ананасового та бананового соків.
А ще він слідкував за дзвониками Поклику. Дзвоники різного розміру висіли на стовпчиках, закопаних на самому березі, та ліниво гойдались від хвиль та вітру. Вони були різного розміру, тому ніколи не дзеленчали одночасно. Одночасно вони задзвенять тільки в один день. Коли прокинеться Той, Що Спить.
Сонце ледь схилилось на захід, коли над океаном прошелестів тихий зойк, начебто всі істоти Тихого океану одночасно видохнули з відчуттям неймовірного жаху, а потім задзвеніли дзвоники. Одночасно. Раз, другий, третій... Поклик!
Старий повільно віднявся, допив свою алкогольну бурду, та підійшов до клітки з голубами. Електрики в країні немає вже багато років, тож залишався єдиний засіб зв’язку. Чоловік написав на папірцях по два слова, та відпустив птахів. Ті, хто отримають повідомлення, передадуть його далі. Хоча, який це вже має сенс? Гірше вже не буде.
Залишилась остання справа. Дід піднявся на гору, де між двома брудно-сірими літерами «О» висів великий лист заліза. Хоча в місті майже нікого нема, але це його останній обов’язок. Поплювавши на руки, дід вдарив кувалдою по листу заліза. Над покинутим містом зазвучав набат.
З глибини піднімалась Темрява. Велика гора смердючого м’яса, вкрита щупальцями, піднялась на водою. Розкривши крила, істота повністю затулила місто від світла.
Він прийшов, щоби підкорити собі мільйони людей, щоби зруйнувати це місто, а з уламків побудувати собі трон. Він два століття спостерігав за цим містом у своїх снах, він знав, як воно має виглядати. Але що це? Замість дорогих маєтків він бачить спалені руїни, замість шикарних готелів - купи битої цегли, а замість золотих пляжів - брудне, вкрите чагарником та риб’ячими кістками узбережжя. Десь гавкає самотній собака, а чорношкіра однонога жінка на милицях щось кричить йому та тицяє факи.
Той, Що Прокинувся, сумно похитав головою, від чого з щупалець впало декілька великих рибин, до яких з радісним нявом кинулись коти.
- Я бачу, ви самі вже все зруйнували. Ну вас нахуй, довбойоби, я спати!
Гора темряви повільно занурилась в безодню. Лос-Анджелес освітило сідаюче в океан Сонце.
А ще він слідкував за дзвониками Поклику. Дзвоники різного розміру висіли на стовпчиках, закопаних на самому березі, та ліниво гойдались від хвиль та вітру. Вони були різного розміру, тому ніколи не дзеленчали одночасно. Одночасно вони задзвенять тільки в один день. Коли прокинеться Той, Що Спить.
Сонце ледь схилилось на захід, коли над океаном прошелестів тихий зойк, начебто всі істоти Тихого океану одночасно видохнули з відчуттям неймовірного жаху, а потім задзвеніли дзвоники. Одночасно. Раз, другий, третій... Поклик!
Старий повільно віднявся, допив свою алкогольну бурду, та підійшов до клітки з голубами. Електрики в країні немає вже багато років, тож залишався єдиний засіб зв’язку. Чоловік написав на папірцях по два слова, та відпустив птахів. Ті, хто отримають повідомлення, передадуть його далі. Хоча, який це вже має сенс? Гірше вже не буде.
Залишилась остання справа. Дід піднявся на гору, де між двома брудно-сірими літерами «О» висів великий лист заліза. Хоча в місті майже нікого нема, але це його останній обов’язок. Поплювавши на руки, дід вдарив кувалдою по листу заліза. Над покинутим містом зазвучав набат.
З глибини піднімалась Темрява. Велика гора смердючого м’яса, вкрита щупальцями, піднялась на водою. Розкривши крила, істота повністю затулила місто від світла.
Він прийшов, щоби підкорити собі мільйони людей, щоби зруйнувати це місто, а з уламків побудувати собі трон. Він два століття спостерігав за цим містом у своїх снах, він знав, як воно має виглядати. Але що це? Замість дорогих маєтків він бачить спалені руїни, замість шикарних готелів - купи битої цегли, а замість золотих пляжів - брудне, вкрите чагарником та риб’ячими кістками узбережжя. Десь гавкає самотній собака, а чорношкіра однонога жінка на милицях щось кричить йому та тицяє факи.
Той, Що Прокинувся, сумно похитав головою, від чого з щупалець впало декілька великих рибин, до яких з радісним нявом кинулись коти.
- Я бачу, ви самі вже все зруйнували. Ну вас нахуй, довбойоби, я спати!
Гора темряви повільно занурилась в безодню. Лос-Анджелес освітило сідаюче в океан Сонце.
