Пам'ятаєте той анекдот "прокинулися бляді"? Знаєте, скільки разів я його згадував за останні тридцять років? І я мав на увазі зовсім не радіо москви.
Отримали незалежність? Треба більше шароварів! Нам не треба промисловість, ми не будемо дивитись у майбутнє, ми будемо бігати у шароварах та співати про важку долю.
Вибрали комуняку, а країна летить в сраку? Ой, ну давайте зробимо майдан та виберемо бджоловода.
Вибрали злодія, а він нас грабує? Ой а як же так сталося? Повбивали людей на Майдані? Ну так давайте оберемо того, хто так дотепно про це жартував.
Розвалює оборону, заглядає в очі ворогу? Ну ми зараз намалюємо червоні лінії і якщо він їх перетне, то ми одразу... Ні, не ці лінії, ми намалюємо нові, ще кращі, на новому асфальті.
Це ж я такий довбойоб, що вигнав з-за столу старого п-аса, з яким дружив двадцять років, тільки за те, що він не знав, з ким Україна три роки воювала. А більшість прокинулась тільки тоді, коли шибки з вікон посипались. А в кого не посипались, то можна спати далі.
Сьогодні я читаю, що ми повинні запам'ятати Бучу так, щоб двадцять поколінь про неї пам'ятали. Запам'ятають тільки ті, хто там вижив, та ті, хто звільняв. Всі інші забудуть через п'ять років, як забули загиблих у 1918-1919 роках, голодомори, розстріли, та виселення до Сибіру. Як забули, що те ж саме коїлося у Луганську та Донецьку всього вісім років назад.
А через п'ять років виберемо ОПЗЖ. Як тільки вони в шаровари перевдягнуться. Країна рибок гуппі.
Отримали незалежність? Треба більше шароварів! Нам не треба промисловість, ми не будемо дивитись у майбутнє, ми будемо бігати у шароварах та співати про важку долю.
Вибрали комуняку, а країна летить в сраку? Ой, ну давайте зробимо майдан та виберемо бджоловода.
Вибрали злодія, а він нас грабує? Ой а як же так сталося? Повбивали людей на Майдані? Ну так давайте оберемо того, хто так дотепно про це жартував.
Розвалює оборону, заглядає в очі ворогу? Ну ми зараз намалюємо червоні лінії і якщо він їх перетне, то ми одразу... Ні, не ці лінії, ми намалюємо нові, ще кращі, на новому асфальті.
Це ж я такий довбойоб, що вигнав з-за столу старого п-аса, з яким дружив двадцять років, тільки за те, що він не знав, з ким Україна три роки воювала. А більшість прокинулась тільки тоді, коли шибки з вікон посипались. А в кого не посипались, то можна спати далі.
Сьогодні я читаю, що ми повинні запам'ятати Бучу так, щоб двадцять поколінь про неї пам'ятали. Запам'ятають тільки ті, хто там вижив, та ті, хто звільняв. Всі інші забудуть через п'ять років, як забули загиблих у 1918-1919 роках, голодомори, розстріли, та виселення до Сибіру. Як забули, що те ж саме коїлося у Луганську та Донецьку всього вісім років назад.
А через п'ять років виберемо ОПЗЖ. Як тільки вони в шаровари перевдягнуться. Країна рибок гуппі.