Старенький будиночок на сваях, що стояв на березі океану, освітлювало палаюче полуденне Сонце. Старий посьорбував бридке пиво, яке він сам варив з фруктів, та відганяв мух. Більше в цьому місті робити не було чого. Тільки зловити в океані пару рибін, щоб поїсти самому та нагодувати котів, та, іноді, поставити чергову діжку бражки з суміші ананасового та бананового соків.

А ще він слідкував за дзвониками Поклику. Дзвоники різного розміру висіли на стовпчиках, закопаних на самому березі, та ліниво гойдались від хвиль та вітру. Вони були різного розміру, тому ніколи не дзеленчали одночасно. Одночасно вони задзвенять тільки в один день. Коли прокинеться Той, Що Спить.

Сонце ледь схилилось на захід, коли над океаном прошелестів тихий зойк, начебто всі істоти Тихого океану одночасно видохнули з відчуттям неймовірного жаху, а потім задзвеніли дзвоники. Одночасно. Раз, другий, третій... Поклик!( Read more... )

На старій могутній скелі, вкритій травою та кущами, стояли дід та онук. Вони дивились на захід, де яскраве серпневе сонце потихеньку рухалось до обрію, щоб загасити свої гарячі промені у теплих водах моря. Легенький вітерець грався хвилями, посилаючи в сторону скелі сонячний зайчиків та приносячи запах водоростів. Але не було чутно жодного крику чайок та інших птахів. Бо птахи вже давно не літають над Чорним-Чорним морем.

- Сьогодні я розкажу тобі історію Чорного-Чорного моря.

Раніше це було просто Чорне море. ( Read more... )